«Хибний міф про абсолютну велич російської культури домінує на Заході, і ми бачимо, що навіть фахівці найвищого ґатунку перебувають у полоні ілюзій та застарілих стереотипів, отриманих ними ще в університеті або в інших професійних досвідах. Це ілюзії того, що російська культура чимось краща за культуру сусідніх із нею країн», — каже очільник Українського інституту Володимир Шейко в розмові з програмою «Година зі Сонею Кошкіною» на «Радіо Україна».
Український інститут — аналог Британської ради чи німецького Ґете-інституту, створений на хвилі постмайданних реформ для промоції української культури за кордоном.
«Ми говоримо (західним колегам — ред.) про необхідність розірвання будь-яких спільних проєктів із державними російськими інституціями, а також із тими, які прямо чи опосередковано підтримуються російським державним або олігархічним капіталом. Ми також закликаємо до того, щоб світові концертні зали, фестивалі та інші культурні майданчики припинили представлення творів російських режисерів або композиторів. Це може продемонструвати солідарність із Україною, а також, нарешті, вивільнити місце в репертуарах та програмних політиках для української культури, яка здебільшого була для багатьох невидимою чи просто нецікавою», — пояснює Шейко.
«Але дуже багато інституцій, особливо в Німеччині або Франції, все ще не сприймають заклики України до припинення співробітництва з Росією — вочевидь, тому, що присутність Росії там була історично глибша й міцніша, тож не всі навіть розуміють, чому Україна зараз просить про такі речі», — додає він. «Цей опір також заснований і на звичайних бізнес-інтересах. Адже, наприклад, викреслювання творів композиторів із концертних програм або скасування постановок російських опер — це прямі збитки через розірвання контрактів і повернення квитків», — зауважує Шейко.
Докладніше — в подкасті.
.jpg)
.jpg)
.jpg)
