«Сєверодонецьк. Репортажі з минулого», – так називається книга української письменниці Світлани Ославської, що вийшла друком у львівському видавництві «Човен» наприкінці минулого року.
«Я задумувала її як книгу репортажів про місто, в якому я народилася, закінчила школу. Амбіція була – зрозуміти своє рідне місто, відносини з яким були у мене не завжди такі, щоб любовні. Думаю, з рідними містами у багатьох так – стосунки непрості. Оскільки я дуже люблю жанр художнього репортажу, то працювала саме в цьому жанрі. Я робила зліпок міста – документальний, але суб’єктивний, з мого особистого погляду», – розповідає Світлана в розмові з програмою «Година зі Сонею Кошкіною».
Всі тексти, окрім одного – вступу, писалися до 24 лютого. Таким чином, книга розповідає про Сєверодонецьк, яким він був до великої війни.
.jpg)
«Зараз вона читається з відчуттям суму, печалі – саме так її сприймають читачі. Але ясно, що на початку я такі сенси в текст не закладала. Сєверодонецьк окупований із червня 2022-го року, його значно пошкоджено і добре, що зараз є ця книжка – її можуть читати як самі містяни, що виїхали, так і ті, хто ніколи не був ні в самому місті, ні навіть на Луганщині, але ось таким чином зараз відкривають для себе цей регіон», – додає Світлана.
«У мене є така фраза-визначення: «Місто – це люди поміж будинків». Жителі Сєверодонецька завжди дуже пишалися, що місто молоде – йому немає ще й ста років. Тому, з одного боку, його архітектуру просто осягнути – всі вулиці прямі, широкі, зовсім немає провулків (на відміну від сусіднього Лисичанська), заблукати неможливо. З іншого, ті, хто звик до того, що місто починається зі старої площі, в центрі якої – ратуша, далі – стара забудова, потім – трохи новіша, десь так на сторіччя, потім ще і ще, тут такого не знайдуть. І це дуже цікаві враження».
Про молоде місто, якого більше немає, його жителів – тих, хто виїхав, залишився і планує повертатися, про відбудову Донбасу після війни – детальніше слухайте в подкасті.
Авторка фото - Анна Ільченко.
.jpg)
.jpg)
.jpg)
