«УПЦ (МП) каже, що саме ПЦУ стала одним із тригерів, чому почалася війна. У принципі, вони праві. Праві, бо бажання мати свою церкву, свою мову, свою державність, свій прапор, свою гідність тощо — це дійсно причина, з якої почалася війна», — каже в розмові з програмою «Година зі Сонею Кошкіною» на «Радіо Україна» відомий учений-релігієзнавець, депутат Верховної Ради попереднього скликання, а зараз — новий очільник Держслуби з питань етнополітики та свободи совісті Віктор Єленський.
Власне, цю розмову ми записували буквально за півтора дня до призначення. Вже було очевидно, що у високих кабінетах це рішення ухвалене, але сам Єленський на той момент офіційно ще не погодився, тож про виклики, що стоять наразі перед службою, ми не говорили.
Натомість ми зосередилися на кризі, що вирує в частині українського православ’я, і на тому, що очікує московську церкву в Україні.
«Є суспільний запит на те, що структури Московського патріархату не повинні бути в країні. Я думаю, що відповіддю на цей запит і є законопроєкт, першим автором якого є Микола Княжицький. Але я вимушений приєднатися до тих критиків, які вважають, що держава не може надавати церкві право для реалізації державних завдань у державі, де існує режим відокремлення церкви і держави», — коментує він перспективи прямої заборони УПЦ (МП).
«Я нагадаю, що в Україні ще не забороняли жодної з церков. Ми дуже пишаємося рівнем релігійної свободи, яка існує в країні. Цей рівень несумірний не тільки з сусідами з півночі і сходу, але часом і з деякими західноєвропейськими країнами, де існує ієрархія церков, де законом не визначено рівності цих церков перед законом, тобто українська модель, по суті, ближче набагато до Сполучених Штатів, ніж до європейської моделі. І навіть «Біле братство» не було свого часу заборонено. І щоразу, якщо анульовувати, припиняти чи зупиняти діяльність тієї чи іншої релігійної організації, це треба робити відповідно до рішення суду. Але діяльність того чи іншого релігійного центру чи релігійного управління, чи якоїсь певної релігійної організації може бути судом припинена, це закон дозволяє», — додає релігієзнавець.
Єленський визнає: «Фактично в УПЦ (МП) свого зв’язку з російською церквою не перервано. Ті всі ознаки, які повинна мати церква, яка виходить зі складу церкви, частиною якої вона була, відсутні».
«Коли 24 лютого митрополит Онуфрій засуджував російське вторгнення, це була така шокова заява. Він говорив про гріх Каїна, який вбив свого брата. Тобто для нього це було абсолютно неочікувано, як і для Авеля, якого вбив власний брат. Очевидно, він вважав росіян братами, очевидно, мав якісь сигнали про те, що ніякого вторгнення не буде. Про таке говорили багато спікерів цієї церкви. Звичайно, він не міг не реагувати на розпач тих священників, які опинилися під вогнем, єпископів. Він не міг не реагувати на те, що припиняють підносити ім’я патріарха Кирила за літургією в одній за одною єпархіях — спочатку в Сумській, потім і в багатьох інших єпархіях. Усе це було в перші дні війни. Але мені здається, що священновладдя — я говорю зараз про священновладдя цієї церкви — поступово оговталося, і в їхній риториці знов головним ворогом стали Православна церква України та патріарх Варфоломій», — резюмує Віктор Єленський.
Деталі — в подкасті.
.jpg)
.jpg)
.jpg)
