«Після великого вторгнення Херсон, Одеса та Миколаїв стали єдиним форпостом. Хоча ще пару років тому це «південне братство» не було так сильно помітно. Як кажуть: не було би щастя, так нещастя допомогло», – каже в розмові з ведучою програми «Година зі Сонею Кошкіною» на «Радіо Україна» засновник центру туризму «ХерсON», краєзнавець Олексій Білецький. Наразі він перебуває в Одесі, звідки допомагає рідному місту дистанційно. Інтерв’ю було записане ще до визволення Херсону.
«Приміром, коли в Миколаєві перебили водогін, вся Одеса стала таким собі водопровідним краном для сусіднього міста. Впевнений, у міру того, як наші ЗСУ звільнятимуть Крим, там теж потрібна буде гуманітарна допомога, та й просто моральна підтримка, і наше південне братство точно підставить плече», – додає він.
Білецький наголошує: особисто він ніколи не сумнівався, що жителям Півдня потрібно обʼєднуватися. «Ми закликали до цього в усіх наших проектах. Нерозумно займатися перетягуванням ковдри. Приміром, як раніше робили в Криму? Вони не говорили «приїздіть конкретно в Ялту, Севастополь чи Алушту», а говорили «приїздіть до нас у Крим». А там уже бізнес між собою розбереться – хто пропонуватиме поселення, хто – ресторани, хто – екскурсії».
До великого вторгнення центр братів Білецьких «ХерсON» був однією з найбільших і найкреативніших туристичних компаній регіону. Всі екскурсії були авторськими, багато із них – костюмованими. Наприклад, «Херсонські дворики», коли історію міста розповідали двірник, поет та злодюжка. Або ж унікальний «Херсон де Масон» – про історії перебування масонів у портовому місті.
«Те, що Херсон був проросійським, трохи «ватним» містом, – міф, абсолютна неправда. Хоча так, ми стикалися із цим стереотипом на своїх екскурсіях, особливо коли приїздили гості із заходу України. Дехто дуже дивувався, що ми тут такі привітні, спілкуємося українською», – розповідає Олексій, коли говоримо про феномен протестного й партизанського руху на Херсонщині з початком окупації.
«Акції протесту, які були в березні-квітні, я б назвав радше вільним воєвиявленням, демонстрацією громадянської позиції, аніж партизанзиною. Партизанщина почалася згодом – коли окупанти розпочали масові репресіїї. А от навесні було те, що я сказав. І це не тільки про Південь, а й про всю Україну. Росіянам такого ніколи не зрозуміти. Часто бувало, що люди буквально йшли на базар за продуктами і потім – із тими ж клумаками – на мітинг. Ніби між справами, але не могли не піти. Багато таких фото, і вони мене дуже тішать», – підкреслює Білецький.
«До війни в місті нараховувалося десь 300–320 тисяч жителів. Скільки залишилося зараз – невідомо. Ще така специфіка: літо у нас довге, і містяни зазвичай мають невеличкі дачі. Коли в самому місті небезпечно, є проблеми з водою й електрикою, багато хто поїхав саме на дачі. Тож точно порахувати неможливо. Але в Херсоні зараз панує масове мародерство. Є навіть випадки, і не поодинокі, коли окремі будинки мародерили по два-три рази», – розповів Білецький про ситуацію в місті за часів окупації.
Про те, як жив окупований Херсон в очікуванні звільнення і як самоідентифікація українського Півдня зміниться після Перемоги – детально в подкасті.
.jpg)
.jpg)
.jpg)
