Інна Варениця: «Репортери без кордонів» передали в прокуратуру докази щодо вбивства Макса Левіна

«Дуже важливо, що «Репортери без кордонів» уміють збирати свідчення так, щоб їх можна було потім використати в суді. Не може просто будь-яка людина прийти на місце, щось зібрати, принести в поліцію і сказати: ось, дивіться, в мене є доказ. Навіть якщо зафільмувати на відео, як це збирали — це теж ще не буде доказом. Є ціла процедура, як збирати свідчення, як документувати інтерв’ю, щоб вони могли бути доказами в суді», — розповідає Інна Варениця в передачі «Година зі Сонею Кошкіною» на «Радіо Україна».

Інна — журналістка, відеографка, фрілансерка агентства Assosiated Press, яка всі вісім років висвітлює війну з Росією, регулярно працюючи у зоні бойових дій. Інна також була дружиною Максима Левіна, відомого українського фотографа, якого російські військові вбили в селі Мощун під Києвом на початку повномасштабного вторгнення. Нещодавно організація «Репортери без кордонів» оприлюднила результати власного розслідування щодо цього.

«Ми зустрічалися з «Репортерами» у Києві та їздили на місце загибелі Макса. Коли ми туди приїхали, стало зрозуміло, що там ще ніхто не був після того, як тіло звідти забрали. Це дуже важливо, тому що там залишалося  багато речових доказів. «Репортери без кордонів» передали зібрані німи докази до прокуратури та СБУ — це напрямки пострілів, напрямки руху машин, які можна було визначити», — розповідає Варениця.

Щодо спадку фотодокументаліста вона каже: «Щодо фонду та премії — є кілька різних варіантів, як це може бути зроблено. Макс не любив престури, не любив постановочні події, він знімав документально. Хотілося б відзначити саме таких фотографів, відеографів, журналістів. Але зараз не зрозуміло, де взяти гроші на премію. Українці дуже багато жертвують на армію, на гуманітарні проєкти, тому не хотілося б поспішати, не хочеться напружувати суспільство, яке і так дає багато для своєї країни».

«Також є питання, хто має обирати [лавреатів]. Можливо, долучаться іноземні колеги — вже була пропозиція від кількох відомих фотографів, які отримували Пулітцерівську премію, щоб допомогти з виставками, відбором чи будь-якими справами, дотичними до Максового спадку. Думаю, буде дуже круто зробити це разом із ними, щоб не замикатися всередині країни — ми ж усі відчули себе громадянами всесвіту», — додає Інна Варениця.

Про особливості фіксації воєнних злочинів, про умови роботи журналісток на фронті та про роль ЗМІ у цій війні — в подкасті.

Copyright © 2022 MEDIA MARKETING SERVICES a.s., All Rights Reserved.