Геннадій Друзенко: «У нас війна, на якій задіяні ті, хто в погонах, або народна, коли кожен може долучитися?»

«Ми запустилися повноцінно з 26 лютого. В перші два дні люди вивозили родини і потім поверталися. І якщо спочатку повернулося пʼятеро людей на трьох машинах, із них одна «швидка» і один медик — моя дружина, — то вже за тиждень ми мали базу: пʼять «швидких» і півтора десятка людей», — розповідає засновник і голова наглядової ради Першого добровольчого мобільного шпиталю імені Миколи Пирогова Геннадій Друзенко в етері програми «Година зі Сонею Кошкіною» для «Радіо Україна», що мовить із Праги.

ПДМШ розпочав свою діяльність ще наприкінці 2013 року — після побиття студентів на Майдані. Всі вісім років активно працював на фронті, а з початком великого вторгнення — значно інтенсифікував свою діяльність.

«Зараз у нас 32 автівки — «швидкі» й ті, хто їм допомагає (джипи, наприклад). І десь, разом із військовими, які «виросли» поруч з нами і зараз охороняють наших медиків, — пів сотні людей. Ми маємо два евакуаційно-стабілізаційні пункти на Донеччині, закінчуємо розгортання мобільного госпіталю на Київщині — в одному з сіл, де «орки» повністю зруйнували місцеву лікарню. Маємо дві тренінгово-логістичні бази — в Києві і Дніпрі. З Дніпра швидше можна дістатися лінії фронту. З невеликої команди відчайдухів ми виросли в помітну легенду цієї війни», — каже Друзенко, розповідаючи про те, як змінилася робота військових медиків з 24 лютого.

Нещодавно ПДМШ отримав на фронті офіційний статус. «Йдеться про філософію. Або у нас війна, на якій задіяні тільки люди в погонах, або ця війна — з українського боку народна — коли кожен, в міру сил, має докластися до перемоги. Особисто я сповідую другий підхід», — підкреслює співрозмовник.

Докладніше про це, а також про «квартирування» медиків у маєтку Віктора Пінчука і про проект «Ікони на ящиках з-під набоїв», — слухайте в подкасті.

Copyright © 2022 MEDIA MARKETING SERVICES a.s., All Rights Reserved.