У День Києва Марта Шевченко вирішила пошукати в Празі вулицю Київську…

До Дня Києва Марта Шевченко – наша колега і авторка розповідей про цікаві адреси та місця, які варто відвідати – побувала на вулиці Київській у Празі і дізналась багато несподіваного і важливого. Ось її розповідь, якою Марта поділилася зі слухачами і слухачками «Радіо Україна» (подаємо авторський текст без змін).

У мене з дитинcтва травма, коли я збагнула, що вулиці в престижних фешенебельних районах були названі здебільшого на честь російських діячів, а задрипані другорядні – на честь українських. Вулиця Київська на мапі теж другорядна, і я напружилася. Але ж наша люба Прага не може нам підсунути таку свиню, подумали ми собі з сином, і почали дивитися на контекст.

Це Дейвіце-Бубенеч, стародавні містечка, що були приєднані до Праги в 20-х роках минулого століття. Район був спланований і перебудований «з нуля». Це був амбітний проєкт молодої Чехословаччини, а вулиця виникла і носить назву Київська з 1925 року, тобто частиною проєкту вона була від самого початку.

Тон тут задає Міністерство оборони і все, що з ним пов'язане: головна вулиця – «Чехословацької армади», головна площа – «Вітєжне намєсті», себто площа Перемоги. А вулиця Київська зовсім поряд із генеральним штабом ЧР.

Мало того, Київська виходить на Вухтерлову площу. Дивимося, хто це.

Так, Зборівська битва, як виявилося, була не одна, місце, мабуть, стратегічне. А що робив Чехословацький корпус під Зборовом і чому так називався? Держави ж Чехословаччини тоді ще не було? Не було. Розплутуємо далі. А може й заплутуємо, то вже даруйте.

Отже Чехословацький корпус був організований тоді, коли вибухнула Перша світова і провідні уми Чехії-Словаччини відчули, що ось він, історичний шанс на державність. Але яка державність без війська? І от у результаті перемовин із французами і росіянами, тобто з Антантою, вирішили створити добровольчий військовий підрозділ. До нього мали увійти «російські» чехи-колоністи, а також полонені «австрійські» чехи та словаки.

Питання: де у 1914 році була підписана угода про створення цього підрозділу? Правильно, у Києві. Тут же був освячений прапор і звідси Чеська дружина вирушила на російсько-австрійський фронт.

Тобто, друзі, чехословацька армія народилася в Києві!

Це вам не абищо. Була це подія такої історичноі ваги, що заворушилися навіть ті, хто взагалі був «внє політікі». Чехи (і словаки) не мали свого війська з року поразки на Білій Горі, тобто з 1620, коли чехи програли Габсбурґам. Можна собі уявити, з яким завзяттям вони кинулися в бій зі своїм супостатом. На тлі російської армії, що не хотіла воювати, чехословаки мали вигляд дуже оригінальний. Настільки, що російський цар не хотів віддавати Чехословацький корпус з-під своєї руки, аж Масарик (Томаш Гарріґ Масарик – чехословацький філософ, політичний і державний діяч, перший президент Чехословаччини (1918-1935 – ред.), випрохав його нарешті у Керенського. Взаємини Чехословацького корпусу із силами, що змагалися за землї Росімперії, були складні і доля його теж. Але це ще заплутаніша історія, тому зупинюся.

А вулиця Київська нам сподобалася. Хоч вона, може, й не така затишна, як хотілося б, і нема тут каштанів, але дуже солідна. Високі будинки в стилі чеського рондокубізму, арт-деко, конструктивізму іноді аж надто суворі, але що поробиш – армада».

Вас може також зацікавити