Страхова медицина, сімейні лікарі – що потрібно знати? Відповідає фахівчиня | Новини

Як часто нашим співгромадянам у Чехії доводилося опинятися в такій ситуації, коли щось болить, щось турбує, а ти не знаєш куди йти і взагалі – з чого почати, до кого звертатися… Звісно, існує купа телеграм-каналів, різних груп, де кожен радить щось своє. Але це не фахові поради, а лише спроби поділитися власним досвідом, не завжди успішним…

А ось як справді бути, коли болить, наприклад, нога чи рука, і ти не знаєш, чи йти до ортопеда, а якщо і так, то чи прийме він тебе без направлення, тако званої «жаданки»? А якщо потрібен таки цей папірець – то де його взяти?

В Україні є сімейний лікар, який скеровує до іншого фахівця, а як це функціонує в Чехії?

І взагалі – чи справді це відрізняється від того, до чого ми звикли вдома, а може, навпаки?

Магістрат міста Прага разом із ЮНІСЕФ запустили розʼяснювальну кампанію для того, щоб поінформувати наших співгромадян, котрі перебувають у Чехії з візою тимчасового захисту, про рівень, можливості і доступність охорони здоров'я в Чеській Республіці.

У студії Радіо Україна Людмила Ваннек запросила до розмови лікарку та міжнародну експертку з питань громадського здоров‘я Олену Лукашевич, яка є офіційною представницею від Всеукраїнського Лікарського Товариства (ВУЛТ) в UEMS (Європейська спілка лікарів-спеціалістів) у напрямку управління в охороні здоров’я та громадського здоров‘я і яка має великий досвід у цій сфері не лише в Україні, а й у Чехії.

Людмила Ваннек: Пропоную, почнімо з державного медичного страхування за принципом солідарної системи. Що це таке і за кого держава Чехія оплачує страховку?

Олена Лукашевич: З вашого дозволу, я почну таку глибоку тему із розуміння окремих важливих понять. Зокрема, що таке взагалі система охорони здоров'я? Це не лише лікарні та поліклініки, це сукупність усіх організацій, в тому числі страхових, в даному випадку мова про Чехію, це сукупність людей, різний медичний персонал, не лише лікарі, і сукупність їхніх дій, а також дій пацієнтів.

Основним завданням усього цього, всіх цих компонентів є сприяння, відновлення і підтримка здоров'я, як фізичного, так і психологічного.

Маю сказати, що існує чотири основні моделі для систем охорони здоров'я у світі, залежно від джерела фінансування.

І це найважливіший компонент, який визначає ту чи іншу систему охорони здоров'я. Є модель Беверіджа, або іншими словами, модель Великої Британії, яка після Другої світової війни схвалила абсолютно розумне і грамотне рішення позбавити людей від страхування, тобто від страхового навантаження страховими внесками, а забезпечити їх державним фінансуванням щодо питань здоров'я і профілактики хвороб, щоб люди мали змогу повністю віддатися відбудові.

І, власне, на сьогоднішній день Україна, починаючи з 2017-18 року, пішла шляхом реформування системи охорони здоров'я. І ми чекаємо, що в Україні буде та – одна з найкращих – систем охорони здоров'я в світі, як у Великій Британії.

Друга система – це модель Бісмарка. За цією моделлю пішла Чехія

Олена Лукашевич: Тобто з усіх працюючих, це так звана система солідарної оплати – знімається певна оплата чи певний відсоток від отриманих коштів за виконану роботу для того, щоб поповнювати так звану державну казну і потім з неї брати кошти на фінансування усіх потреб в охороні здоров'я.

Але маю наголосити, що немає жодної чистої чи дуже відпорованої системи у світі. Всі вони комбіновані частково чи більше.

Маю тільки сказати, що ефективна система може бути будь-яка, з будь-якою можливістю оплати, з будь-яким способом фінансування. Насамперед вона має включати три компоненти:

І лише коли збалансовано ці три компоненти, тоді ми можемо говорити про ефективну систему охорони здоров'я.

– Українські тимчасові біженці в Чехії не можуть похвалитися великою фінансовою доступністю. На що вони мають право за страхуванням і за що їм треба доплачувати?

– Системи країн Західної Європи, у тому числі Чеської Республіки частково жертвують доступністю фізичною. На користь якості і на користь фінансової доступності. Тобто все безоплатно, або якісь символічні мінімальні доплати. Якість надзвичайно висока, але, на жаль, фізична доступність зарегульована.

Це типова європейська система, є жорсткі вимоги, щоб потрапити до фахівців вищого рівня. Фізичний доступ не просто зарегулюваний максимально, а для того, щоб вистачало грошей на високу якість і на те, щоб максимально усім людям допомогти.

Ось у пострадянській Україні, на жаль, якістю і фінансовою доступністю жертвували на користь доступності фізичної. Тому була створена величезна кількість поліклінік, лікарень, купи лікарняних ліжок. Але на якісну допомогу не завжди самі пацієнти могли розраховувати. Ось чому серед людей, які під час масштабного вторгнення виїхали до багатьох країн Європи, побутує ілюзія, що в Україні, мовляв, медицина краща.

Вона доступніша, але при цьому кожна шоста українська сім'я зазнає фінансового навантаження через систему охорони здоров'я. І багато людей отримують, на жаль, досі не надто якісне лікування.

– Медичне обслуговування у Чеській Республіці працює в системі медичного страхування повністю і засноване на принципах рівності і єдності суспільства. Це мова про солідарність.

Кожен громадянин регулярно робить відрахування і при необхідності може скористатися цією медичною страховкою. Податок складає всього лише 4,5 % від щомісячної зарплатні.

Медичне обслуговування надається кожному і кожній у стандартному обсязі.

Але я маю зауважити, що є так звані надстандартні послуги чи медичні препарати. За них якраз і потрібно доплачувати. І мова не лише про громадян Чехії, але мова й про українців, яким надана віза тимчасового захисту. Я би не хотіла, щоб ми їх називали біженцями чи навіть тимчасовими біженцями. Це українці, які мають візи тимчасового захисту.

Система в Чехії фінансується страховими внесками як фізичних осіб, так і роботодавців, так і самої держави, яка оплачує. І це важливо, тому що саме українці, які мають візи тимчасового захисту, переважна їхня більшість належить до тих, за кого доплачує держава.

Олена Лукашевич: Загалом кількість людей, яка отримує від держави фінансування їхніх медичних страховок, це майже 56% на сьогоднішній день населення в 2023 році. До речі, держава Чехія є також гарантом страхової системи.

Але ще раз, як заключення у відповідь на ваше запитання, кажу, що українці з візами тимчасового захисту мають точно такі самі обов'язкові медичні послуги та лікарські препарати, які покриваються страховими внесками, тобто наявною у них страховкою, як і громадяни Чеської Республіки.

Якщо є якась доплата для українців з візами тимчасового захисту, то вона рівно така сама і рівно за ті ж самі послуги чи лікарські препарати, як і для громадян Чехії. А саме, це за обовʼязкову можливість скористатися невідкладною чи швидкою медичною допомогою вже безпосередньо у пункті надання цієї допомоги, ця сума складається з певних відрахувань, але загалом це 90 крон і вона однакова як для громадянина Чехії, так і для громадянина України з візою тимчасового захисту.

Також це додаткові послуги, які не входять у перелік стандартних у стоматолога і лікарські препарати, які вимагають так звану співоплату, як громадяни Чехії, так і громадяни України обов'язково оплачують.

– Українські громадяни ще не звикли до страхової медицини. Вони звикли за все платити самі чи якось «доплачувати» в приватному вигляді, на жаль…

– Маю наголосити, що з 2018 року, ми вже про це говорили, в Україні також почалися певні кроки в бік реформування системи охорони здоров'я. Тобто ми маємо реформовану первинну ланку. Це сімейний лікар або сімейна лікарка, а в Чехії це називається практицкий лекарж, який може вести як одну людину, так і цілу родину. Так само це і в Україні працює на сьогоднішній день.

І що ще є спільним для Чехії і для України – це брак лікарів. Взагалі брак медичного персоналу. Недостача лікарів, тому кількість пацієнтів, яких може обслуговувати український сімейний лікар чи терапевт, може складати від півтори до трьох тисяч пацієнтів. У Чехії це значно менша кількість людей, яких лікар повинен обслуговувати.

Ось, відповідно, і брак часу і брак достатньої уваги…

Сімейний лікар в Україні і лікар загальної практики в Чехії

– Оскільки ми з вами вже зачепили тему сімейного лікаря в Україні і практицкого лікаря чи, скажімо так, лікаря загальної практики в Чехії, зʼясуймо: чим такий лікар, зокрема тут, у Чехії, відрізняється від спеціаліста якогось певного фахового напрямку, яка відмінність? Що нашим слухачам потрібно знати?

– На сьогоднішній день особливої відмінності між тим, які і як надаються послуги різними фахівцями, немає – що в Чехії, що в Україні, що між ними.

Я ще раз наголошу поняття «первинна медична ланка» – це амбулаторія, амбулаторний прийом, і це те, що раніше в Україні і в радянські часи називалося поліклініка, там, де працюють сімейні лікарі.

Є, як правило, вторинна ланка, де вже надається спеціалізована допомога і де є – це амбулаторна частина вторинної ланки, і друга її частина – це стаціонарна, де вже надається допомога безпосередньо тим пацієнтам, які не можуть лікуватися вдома.

– По-перше, особливих відмінностей між роботою лікаря сімейної практики в Україні та в Чехії немає. Крім того, багато роботи за сімейного лікаря в Чехії виконує його медична сестра чи асистент. В даному випадку в Чехії багато асистентами сімейних лікарів працюють наші українські лікарі, які зараз перебувають на стадії підтвердження своїх дипломів.

– Отже, як працюють і як взаємодіють у системі сімейний лікар та лікар вузького фаху?

– Першочергово, звичайний пацієнт чи людина здорова, яка вважає себе повністю здоровою, все одно має приходити профілактичні огляди.

Направлення на ці дослідження в Чехії, вони називаються «жаданки», видаються виключно сімейними лікарями.

– Тобто сімейного лікаря як в Україні, так і в Чехії практицкого лікаря має мати кожен громадянин.

– Також дітям, теж залежно від вікової категорії, потрібно мати педіатра. Одразу від народження в Чеській республіці жінка з України, яка має візу тимчасового захисту, має 8 днів від моменту народження і отримання свідоцтва про народження своєї дитини поставити малюка на облік у тій страховій компанії, де або мама застрахована, або батько. Обов'язково дитина страхується. Є навіть поняття штрафів, якщо в цей термін мама чи родичі новонародженого малюка не вклалися. Зараз працюють на тим, щоб подовжити цей термін до 60 днів, але менше з тим. Дитинку потрібно страхувати.

Відповідно, одразу дитина має право, як і дорослі люди, на обслуговування в сфері охорони здоров'я. Це – стати на облік до лікаря-педіатра, який теж проводить певні профілактичні огляди. А для дітей – це ще й найважливіше питання полягає в тому, щоб зробити своєчасні щеплення, відповідно до тих рекомендацій, які є.

Більше з цієї розмови з Оленою Лукашевич, лікаркою, міжнародною експерткою з питань здоровʼя, офіційною представницею від України (ВУЛТ) в UEMS у напрямку управління в охороні здоров’я та громадського здоров‘я слухайте у подкасті нижче.

У наступному подкасті ми торкнемося питань – як довго чекати на термін до лікаря, чи є можливість звернутися безпосередньо до стоматолога та гінеколога, про невідкладну допомогу та швидку допомогу і про безрецептурні та рецептурні ліки в аптеці.

Це програма, яку підтримує магістрат міста Прага та ЮНІСЕФ

Вас може також зацікавити