Некомерційна організація «Гідний відхід» (Důstojný odchod) займається підтримкою домашньої паліативної допомоги, домашніх госпісів, щоб невиліковні хворі могли гідно відійти з життя в оточенні рідних і близьких. Але зараз вона також зосереджується на доглядацькому, медичному та іншому догляді для прибулих із України — а саме йдеться про діалізних пацієнтів, каже директор організації Адам Царда.
— Пане директоре, чи можете ви описати нам ваш проєкт і чому допомога діалізним пацієнтам така важлива?
— Звичайно. Допомога пацієнтам, які перебувають на діалізі, важлива тим, що хворий на діалізі по суті без лікування витримує лише кілька днів, перш ніж у нього починаються ускладнення зі здоров’ям, організм фактично починає руйнуватися.
І це достатньо ключовий момент, тому що якщо ви хочете вирушити з України сюди до нас, то, звичайно, поїздка займе у вас деякий час, відвідування центрів для біженців і оформлення всієї документації теж, і встигнути це протягом тих трьох-чотирьох днів, які є тим кризовим періодом, за який необхідно здійснити наступну процедуру, — це справді важко. Тому багато пацієнтів в Україні насправді бояться їхати, бо бояться, що вчасно не знайдуть належної допомоги.
І тому компанія Dialyza a.s., яка має діалізний центр у Бероуні, вирішила створити проєкт, яким ми справді намагаємося допомогти цим пацієнтам від А до Я, уже від першого контакту й відтоді, як вони вирушать у дорогу. Тому що таким чином ми принаймні тих біженців позбавимо тих страхів, які вони мають. І коли вони бачать, що, по суті, все організовано і все спрацьовує з точністю до хвилини, скажімо, в ідеальному випадку, — так це, звичайно, саме те, що дозволить їм вирішити, наприклад, виїхати зі своєї країни і не зазнавати подальшої небезпеки.
— Як виник ваш проєкт? Одразу на початку російського вторгнення, ще взимку?
— Саме так. Він виник на самому початку, коли, власне, у керівництва бероунської діалізної компанії виникла ідея допомогти українським діалізним пацієнтам, а враховуючи, що, звичайно, діалізом займаються медсестри, лікарі, тобто професійний медичний персонал, у них не було достатніх можливостей організувати це якимось чином.
Власне, тому некомерційна організація «Гідний відхід», яка спеціалізується переважно на паліативній допомозі, вирішила в цей момент допомогти з цим проєктом. І насправді це, по суті, полягає в тому, що коли ми ще в перший день оголосили, що ми пропонуємо цю допомогу діалізним пацієнтам, то, звичайно, ми повідомили про це в соцмережах, посольству — всіма можливими каналами, і вже наступного дня у нас були перші два пацієнти. Тож дійсно реакція була миттєвою, і було зрозуміло, що попит є.
— Чи є у вас якісь, скажімо, партнери або спонсори?
— Так, нам, безумовно, дуже допоміг Фонд Tipsport однойменної лотерейної компанії, який, по суті, забезпечив, із одного боку, житло для цих пацієнтів, бо це дуже важливо, адже вони повинні бути в межах досяжності діалізного центру. Їм було б не зовсім доречно їздити кожен другий чи третій день за якусь сотню кілометрів чи й далі.
Тож це була велика допомога, і, звісно, була й фінансова допомога, яка пішла на забезпечення харчуванням та основними речами, тому що я дійсно можу підтвердити, що багато цих пацієнтів приїхали з одним пластиковим пакетом і буквально просто в капцях. Тож вони втікали поспіхом.
— На цьому я б якраз зупинилася, якщо можете розповісти конкретніше. Як конкретно ви допомагаєте не лише медичним доглядом, а й, наприклад, житлом, фінансами та іншою матеріальною допомогою?
— Переважно, коли ми приймаємо пацієнта, часто буває так, що ми можемо забрати його просто в центрах для біженців і привозимо до себе. Тому в першу чергу, звичайно, відбудеться відвідання нефрологічної клініки і початок лікування, бо ж це, звісно, найневідкладніше, а вже по тому вирішується питання з житлом.
Фактично в нашому розпорядженні є одна будівля, де є кілька квартир, які ми використовуємо для цих цілей. Саме там зараз проживають пацієнти з України. Ми також забезпечуємо їх і харчуванням, тому і на це йде фінансова допомога. І, звісно, ми також надаємо фінансову допомогу і у вигляді, скажімо, таких звичайних речей, як, наприклад, окуляри чи просто щось те, що потрібно для повсякденного життя, а людина просто не встигла взяти з собою.
— Чи можна сказати, скільком пацієнтам ви зараз допомагаєте?
— Безумовно. Через діалізний центр пройшли 15 пацієнтів, але на даний момент їх там постійно перебуває 10, а ще п’ять були, по суті, так звані транзитні, на тимчасовому діалізі, коли вони їхали кудись далі в інше місце і скористалися тим, що проїздили повз діалізний центр. Одним словом, вони пролікувалися і могли продовжити свій шлях. І, крім тих 10—15 пацієнтів, ми повинні порахувати і членів сімей, яким ми, звісно, теж допомагаємо, тож зараз у нас під опікою, власне, 24 клієнти.
— Не могли б ви поділитися конкретною історією?
— Мабуть, дуже цікаво те, що серед тих пацієнтів є лікарка з Харкова, яка в принципі могла б одразу допомогти, так би мовити, просто в нашій лікарні. Але, звичайно, є проблема з атестацією і з порівнянням освіти. Тому ми також допомагаємо в цьому.
Також у нас є кілька медсестер, яких ми теж хотіли б залучити до процесу роботи, тому що медичних працівників дійсно досить мало. І я думаю, що в майбутньому, враховуючи, що кількість біженців постійно збільшується, медичний персонал зі знанням української мови обов’язково стане в нагоді чи то в нашому закладі, чи деінде.
Я б іще, звичайно, згадав історію одного літнього чоловіка — це він насправді приїхав із поліетиленовим пакетом і в капцях. Це музикант, який був дійсно в такому, скажімо, жалюгідному стані, тому що його шлях був для нього довгим, а він був уже похилого віку, йому майже 70 років. Найбільше він зрадів, коли ми на другий чи третій день знайшли йому гітару. І відтоді він постійно грає на ній, і справді видно, що йому стало краще.
— І це один із тих випадків, коли ви піклуєтеся про його сім’ю, чи він був один?
— Якраз той літній чоловік був сам, але він приїхав зі своїм другом, іще одним літнім чоловіком. Тож тепер вони ніби разом. Звичайно, якщо приїдуть інші члени сім’ї, найчастіше дружини з дітьми, то, звичайно, ми подбаємо і про дітей, тобто забезпечимо житлом дійсно всіх.
— Де інші зацікавлені можуть зв’язатися з вами і як їм діяти?
— Процедура проста. На сайті діалізного центру в Бероуні, це dialyzaberoun.cz, прямо на головній сторінці і з українським підписом є посилання, натиснувши на яке, можна знайти посилання на нашу координаторку і на її контакти. І, звісно, з нею вже можна зв’язатися як по телефону, так і, звичайно, через WhatsApp або соціальні мережі, і ми вже про все подбаємо. Зв’язуватися можна справді 24 години на добу, тому не треба боятися виходити на контакт, наприклад, і в пізні години, ми дійсно відповімо і завжди намагаємося вирішити ситуацію максимально гнучко.
— Із огляду на те, що війна триває, а й навіть якщо вона зараз припиниться, багато лікарень чи медичних центрів в Україні зруйновано, то чи готові ви до того, що це справді буде довгострокова допомога — не лише на багато місяців, а й, може, на багато років?
— Я думаю, що це вже майже зроблено, тому що справді ви правильно сказали, що інфраструктура, зокрема, лікарняна, в Україні хтозна в якому стані. Ми маємо, звісно, деяку інформацію з фронтів і з міст, що зазнали нападів, але я думаю, що поки ця війна не закінчиться і туди не поїдеш просто подивитись, то справді точної інформації не буде. І, звичайно, діалізні центри — це високотехнологічне обладнання, і вони, якщо дійсно станеться напад на будівлю тощо, можливо, протягом кількох місяців не будуть здатні відновити лікування. І, таким чином, це на 100% довготерміновий проєкт, і ми припускаємо, що з цих десяти пацієнтів, яких ми маємо, ми, ймовірно, будемо мати 10 і в найближчі місяці, а може, й роки.
— Чи можна очікувати, що, може, хтось із ваших клієнтів, про яких ви згадували, залишиться тут на постійно?
— Признаюся, я зараз не маю інформації. Я не спілкувався з ними безпосередньо, але думаю, що багато з них має тенденцію залишитися. А проте це, звичайно, питання. Якби війна закінчилася якнайшвидше, то думаю, що дехто з них був би радий повернутися. Але, тим не менше, чим довше вони пробудуть тут, тим більше, я думаю, вони адаптуються, і тоді їм уже, може, не захочеться повертатися.
— На завершення згадаймо ще раз сайт, куди можуть звернутися потенційні зацікавлені.
— Так, це dialyzaberoun.cz.
І я хотів би просто додати, що це важлива інформація: допомога призначена не тільки для пацієнтів у програмі гемодіалізу, але й у програмі перитонеального діалізу і в разі потреби також домашнього діалізу. Тому насправді всіма тими програмами, які підпадають під діаліз, ми займаємось і можемо надати в них допомогу.