Українка Наталя Шамрай прокидається щоранку о 5-й. Щоб перечитати сценарії, відповісти на листи та підготуватися до уроків. Адже пані Наталя викладає в Карловому університеті (Univerzita Karlova, Filozofická fakulta) та Музичній Академії в Празі (Akademie múzických umění v Praze), а також навчає українських підлітків чеській мові в Základní škola nam. Curieových. А ще в березні вона тікала від бомбардувань з Києва, Україна, рятуючи свого сина, песика та кота.

Наталі Шамрай -  48 років, до початку активної стадії війни вона мешкала в Києві, працювала редакторкою на телеканалі “Дом”, сценаристкою, викладачкою сценаристики в Київському національному університеті культури та мистецтв, викладачкою української мови.  

Прибувши до Праги в березні, пані Наталя відразу відвела сина до школи. “В школі я запитала, чи є у них робота. Пані директорка школи вислухала мене і сказала, що їм потрібна асистентка, щоб допомагати українським дітям адаптуватись. Я працювала на півставки вже в березні. Тим  часом переклала резюме чеською мовою і надіслала його разом із короткими супровідними листами всюди, куди тільки могла: до університетів, на телебачення, на радіо, до посольства, на фірми”. В нагоді стали знання чеської мови, яку вона вивчила в Україні. 

Пані Наталія отримувала відмову за відмовою, проте не здавалась. І знайшла роботу за фахом - викладання відразу в двох провідних  навчальних закладах Чехії: Карлов Університет (Univerzita Karlova, Filozofická fakulta) та Музичній Академії  в Празі (Filmová a televizní fakulta Akademie múzických umění v Praze ( FAMU)).

Тепер ранок пані Наталі починається о 5й: вона відповідає на листи, вичитує сюжети з Києва, готує сніданок та перекус синові в школу, дописує лекції чи плани уроків. 

О 7:45 вона вже в школі. “У школі у мене зазвичай 6 уроків чеської мови. Я навчаю 5, 6, 7, 8, 9 класи. Це підлітки, коли складно, вони протестують. Я намагаюсь розуміти їхні почуття. Ще я працюю асистенткою педагога. Перекладаю, якщо дитина не розуміє, пояснюю, як виконати завдання. Після уроків заповнюю журнал відвідування, пишу листи батькам, навчальні плани, готую уроки на наступний день”, - перераховує Наталія.

Потім пані Наталія вирушає до Карлового університету, де викладає українську мову співробітникам і викладачам. “Я дуже ціную прагнення чехів більше дізнатись про Україну. Вивчити нашу мову, зрозуміти психологію українців. Влітку на курс української мови записались майже 300 осіб. У мене це викликає велику повагу. Раз на тиждень у мене лекція зі сценаристики і драматургії”, - розповідає Наталія.

Час від часу вона проводить воркшопи та розмовні клуби, перекладає документи знайомим, чи вчить дітей. І хоча викладання - це одна з найбільших пристрастей її життя, доводиться нелегко.

“Говорити цілий день іноземною мовою - велике навантаження. Іноді найбільше моє бажання - помовчати, щоб відновитись”, - зізнається пані Наталія.  

У найважчі моменти працелюбна українка говорить собі: “Ми переможемо і моя робота дуже важлива для України. Бо наші діти мають бути спокійними і почуватись менш самотніми, ніж дорослі. А навчати чехів української - взагалі моя величезна пристрасть”.

Пані Наталія, як і понад 400 тисяч других українців, знайшли прихисток в Чехії. Де її та сина оточили піклуванням сусіди та нові знайомі, які стали за цей час майже рідними.  “Прекрасні люди в Чехії сприймають наш біль, як власний, - каже пані Наталія. - У мене є подруга Їтка - вона як сестра мені. Її підтримка тримає мене на світі. Коли я хворіла і не могла встати з ліжка, вона привозила мені їжу. І ми щодня пишемо одна одній. Іванка привезла ліжко і матрац у нашу маленьку кімнатку під дахом. Наташа і Ксюша допомогли знайти квартиру, у Ріка я жила цілий місяць і він піклувався про нас із сином, як про рідних.

Павла зробила все, щоб Андрійку було добре в школі, а Домініка - найбільш інтелігента людина з усіх, кого, я знаю. Тереза невтомно допомагає українцям у Чехії, Гана ходить на мітинги і завжди знаходить час розказати про Прагу. Івана розказала багато всього про діджітал, а Данча запросила до себе у прямий ефір на фейсбук. Оля класна вчителька і вчусь у неї, як бути терплячою з дітьми, а Куба привіз через пів Європи у Прагу бродячу собаку Сару з Херсона”. 

Наталія Шамрай щодня приходить на роботу, щоб навчати дорослих та дітей. Вона працює майже з перших днів перебування в Чехії, як наразі працюють понад 100 тисяч українок та українців, яким Чехія надала тимчасовий притулок.

Управління праці та Міністерство праці та соціальної політики Чехії  розробили спеціальний сайт, на якому можуть знайти підтримку українці, які шукають роботу в Чехії.