Наталя Бурлуцька в перші дні війни приїзала до Чехії майже без речей та грошей, тікала з рідними з Харкова. А зараз створює модні колекції одягу в Празі. 

Наталі 47 років, 27 з них вона прожила в Харкові, де займалась улюбленою справою - створювала одяг. 

“У Харкові в мене було своє дизайнерське ательє, де відшивались індивідуальні замовлення. Було дизайн-бюро, там розроблялися колекції для інших брендів. Колекції готувалися до запуску у виробництва. Так само відшивались колекції під брендом Burlutskaya-atelier. Ми брали участь у різних творчих проектах. Шили костюми для фільму”. Але війна змусила Наталю тікати разом з 10-річною донькою та 70-літніми свекром та свекрухою. Харків - одне з найбільш постраждалих від російської агресії міст України. 

8-го березня родина отримала візу тимчасового захисту в Празі. “Мені було дуже страшно, - згадує талановита українка. -  Так вийшло, що ми приїхали в Чехію без грошей та практично без речей. Я відразу почала шукати роботу: будь-яку. Коли брали інтерв'ю і запитали, що я збираюся робити, я сказала насамперед піду працювати. Репортери запитали, що я можу робити. Я відповіла, що я дизайнер і можу шити”. За словами пані Наталі, репортери розмістили інформацію про неї  в групі празьких дизайнерів і вже скоро українка отримала перше замовлення. 

“Я допомогла художниці створити текстильну картину для виставки, яка проходила в галереї Meetfactory. Я працювала над цією картиною 89 годин. Ручна праця, дрібна моторика, практично врятували мене. Дякую людям, які дали мені можливість працювати”, - зазначає Наталя. Адже ця робота на деякий час стала сенсом її життя і допомагала прокидатись кожного ранку. 

Після того як картина була закінчена і пройшла виставка, художниця Крістіна познайомила Наталю зі своїм другом дизайнером Яном Ракалом. Це знайомство вилилось у творчу співпрацю. Наразі Наталя працює дизайнером та конструктором в

студії дизайну Alois Ficeks. А на роботу проикдається о 6:30. Своїм найбільшим професійним досягненням за цей час вважає колекцію суконь, яку розробила як повноправна дизайнерка. 

“Я постійно вчу мову, ходжу на курси, всі на роботі намагаються розуміти мене, а я їх. Мені довелося згадати всі навички шиття, які я знала”, - розповідає Наталя про адаптацію.

Вона мріє створити місце  в Празі, де українки могли б навчатись шити, адже це досі запитувана спеціальність. 

В найважчі моменти талановита українка говорить собі: “Потрібно зробити два кроки, хоча б один. Не можеш йти - повзи”. ЦІлеспрямована дизайнерка Наталя тепер щодня ходить на роботу в Чехії, як і понад 100 тисяч інших українок та українців, що вже знайшли роботу та працюють в Чехії. 

Управління праці та Міністерство праці та соціальної політики Чехії  розробили спеціальний сайт, на якому можуть знайти підтримку українці, які шукають роботу в Чехії.