— Антоне, які ваші відчуття під час виступів у межах туру «Життя переможе» (Life will win)?
— Тільки коли я перетнув кордон 8 мені вже захотілось в Україну. Я не знаю, як людям, які тут живуть тимчасово. Вони взагалі, мабуть, в шоці. …Але я дякую Європі за те, що вона так гостинно нас зустрічає, всіх українців. І ще дає можливість ось так збиратися, кричати «Слава Україні! Героям cлава!», співати своїх пісень.
Я бажаю, щоб вони [українці] якнайшвидше повернулися додому. Тому що скільки поїхало дівчат з України!.. …Чудові українки.
— Звідки у вас наснага залишатися на своєму місці, продовжувати творчу діяльність, поєднувати її з благодійністю та волонтерством?
— Я сів і подумав, чим я можу допомогти людям, українцям. Що я взагалі можу зробити? Я можу волонтерити. Тобто в руки автомат я не хочу брати і кудись йти стріляти. Все, що я можу, — це боротися культурно. І культурою своєю показувати, наскільки Україна крута, наскільки ми незламні, та підіймати бойовий дух людей, … давати їм наснаги та віри в краще.
— Ким ви себе зараз почуваєте: митцем чи культурним дипломатом?
— Точно не культурним дипломатом (сміється). Я просто співак, який доносить свою думку, і ще й, може, щось сказати людям таке, щоб в них влучило …і підійняло їм дух. …Мотиватор такий собі.
— У вашому інстаграмі є репост пісні «Гуси», яку переробили військові на воєнний контекст. Як воно – чути таку інтерпретацію?
— Це зробила 93-я бригада, і 93-я бригада саме захищала Охтирку – це 27 кілометрів від мого села, це мій районний центр. І тому мені вдвічі було приємніше, що вони надихнулися і зробили таку версію «Гусей». Вона набагато крутіша вийшла, ніж оригінал, якщо чесно. Я коли перший раз слухав, в мене просто сльози були на очах. …Вони [військові] такі самі люди, як ми, і вони просто хочуть жити мирним життям.
— Як, на вашу думку, може змінитися музична індустрія з початком війни? Чи можемо ми прогнозувати український бум, наприклад, як із корейською культурою?
— Музична індустрія в Україні вже змінилася. Тому що коли в основному на українському музичному рівні були російськомовні пісні, то зараз якщо ти заспіваєш, не дай Боже, російською — тебе просто не вибачать. Не час співати російською. Але є винятки, коли це влучно дійсно, як, наприклад, пісні в Монатика є російською. Під час війни він писав, але вони влучні і чудові. Весь світ слухає українську музику, «Стефанія» в топчартах, перемогли «Євробачення», тому всі великі молодці. Українська культура дійсно варта уваги.
— Під час виступу в межах туру у Варшаві ви презентували нову композицію, яку називають «Ворогів на ножі». Розкажіть, що це за пісня і коли ми можемо сподіватися на неї?
Так, написали ми цю пісню. Ще не знаємо, як назвати: «Ворогів на ножі» або «Не питай», або є ще варіант «Дід Тарас». Вийде вона 28 червня, напевно. Ми написали її з моїм продюсером, чудовим аранжувальником. Ми хотіли зробити її такою, щоб трошечки підіймала дух. Там є слова «все буде в нас гаразд», «ворогів на ножі». Це максимально заряджає українців, і повинна ця пісня викликати емоції тільки добрі, з нею потрібно буде йти в бій. Ми її написали десь через два місяці після початку війни, коли вже все стало зрозуміло, що писати, як висловлюватися, що люди хочуть почути, що вже відплакали своє і треба підіймати бойовий дух. От у новій пісні ми постаралися це зробити. Вийшла вона, по-моєму, просто суперова. Аранжувальник Сергій робив пісні для KAZKA «Плакала», «Свята». Ми вперше з ним працювали.
— Що вам хочеться сказати нашим людям у Чехії?
— Дорогі українці в Чехії! Повертайтеся скоріше додому. Все буде Україна! Обов’язково! Слухайте українську музику. Підтримуйте українську армію донатами. ЗСУ обов’язково переможуть. Вірте в краще. І не забувайте тут, у Празі, що ви – українці. Поводьте себе гідно, достойно, будьте чесними, не хуліганьте і не пийте горілку, будь ласка 
.jpg)
.jpg)
.jpg)
