Відомий український режисер, сценарист і продюсер Валентин Васянович після 56-го Карловарського кінофестивалю завітав і до студії «Радіо Україна». Він зняв такі фільми, як «Звичайна справа», «Креденс», «Рівень чорного», і працював як оператор над фільмом «Плем’я». Його фільм «Атлантида», який вийшов у 2019 році й розповідає про кінець війни на Донбасі, нещодавно показували в Чехії на фестивалі «Фебіофест».
Щодо фестивалю у Карлових Варах, то цього року він «прихистив» частину 13-го Одеського кінофестивалю, який через російську війну не змогли провести. Також у позаконкурсній програмі «Горизонти» показали декілька українських стрічок, зокрема, і новий фільм Валентина Васяновича «Відблиск».
Фестивальна атмосфера у Карлових Варах
«Кожен фестиваль — це з одного боку свято, з іншого боку праця. Крім того, що ти представляєш свій фільм, ти ходиш і дивишся інші фільми. Але ти вимушений ще розмовляти, спілкуватися з пресою, відповідати на цікаві запитання на Q&A сесіях й інше. Тобто програма досить насичена. Щодо нашої секції, то сюди потрапляють фільми, що вже мали прем’єру на інших великих фестивалях, тому там відібрані такі достатньо яскраві фільми. Щодо Карлових Вар, то це чарівне місто. Я закоханий. Я закоханий у фестивальну команду. Це дуже атмосферне, чітко вибудоване кінотеатральне дійство».
Про російський фільм «Капітан Волкогонов утік» і російську пропаганду
«Я був одним із підписантів листа щодо виключення з програми російського фільму. Ми просили не брати цей фільм. Але дирекція та організатори фестивалю вирішили по-іншому. Чому? Мені важко сказати. Завжди є якісь причини, є давня традиція співпраці європейського і російського кінобізнесу. Я розумію, що ці зв’язки не завжди легко перервати. Але ми завжди просимо не включати фільми, тому що нині це неправильно, неактуально і просуває ворожий наратив на європейський простір. Ми були проти, але і Канни, і Карлові Вари вирішили по-іншому. Це їхня відповідальність, це на їхній совісті. Небагато людей підтримують відмову від російської культури. Я кажу, що декілька ракет на кожне з міст, яке не підтримує, і вони б вирішили цю проблему. Адже це дуже хитра частина пропаганди, яка робить із цих варварів цивілізованих людей».
.jpg)
Про новий фільм «Відблиск». Світова прем’єра фільму відбулася у вересні 2021 року в головній конкурсній програмі на здобуття «Золотого лева» 78-го Венеційського кінофестивалю. Це перший суто український фільм, який потрапив в основну програму цього кінофестивалю. Історичний момент для України
«Відблиск» був натхнений двома різними подіями. Перша — це коли моя восьмирічна донька побачила, як в наше вікно влетіла птаха і розбилася й померла, і залишила після себе відбиток на склі. У нас почалися довгі розмови на важливі екзистенційні теми. Після цієї події я вирішив зняти документальний фільм про це. Документального фільму не вийшло, але залишився досить цікавий матеріал. Потім відбулася інша подія. Почали повертатися з в’язниць військовополонені і з’явилася інформація про те, що там відбувається. Я маю на увазі жахливі тортури, катування. Я був вражений цією інформацією і зрозумів, що мушу про це розповісти. Ці дві лінії об’єдналися у фільмі, так з’явився «Відблиск».
Чи готова європейська спільнота до такого кіно про війну
«Вони мусять готуватися не тільки до такого формату кіно, а до реальності, яка може настати, якщо вони будуть такі неактивні. Якщо Україна програє цю битву, Росія тут з’явиться і буде те саме у Празі, що було в Бучі чи Ірпені».
Цікавість людей до теми війни та активна аудиторія на Карловарському кінофестивалі
«Атлантида» отримала навіть другий прокат. Я розумію, якщо би не війна, то цей фільм би вже закінчив свою активну кар’єру. Тема війни досить сильно розігріта в медіа. Всі розуміють, що відбувається. Хочуть більше дізнатися, тому ходять на кіно про війну. Українська програма, яка була в Карлових Варах та на інших фестивалях, складається здебільшого з фільмів, що дотичні до теми війни. Це надзвичайно важливо. Хочу зазначити, що на Карловарському фестивалі дуже багато активної аудиторії, тому що заповнити весь зал — це відбувається не на кожному фестивалі. Часто буває, що третина залу, це вже добре. А тут квитки розпродані, зали заповнені і цікаві Q&A сесії. Особливо молоді люди ходять на фільми, цікавляться всім, і це дуже приємно».
.jpg)
Українське кіно під час війни: більшість проєктів просто зникли
«Більшість проєктів, котрі готувалися режисерами до війни, просто зникли, тому що втратили актуальність. Їх уже ніколи не буде, тому що світ змінився і треба думати тепер геть про інші проєкти. Але тут є одна велика проблема, тому що війна триває, і це такий потужний, страшний, емоційний тиск на мозок. І багато режисерів взагалі не знають, про що кіно знімати тепер. Вони перебувають в апатії. Я маю на увазі авторське кіно, про те, що ти переживаєш. Щоби знайти форму для цих подій, які зараз відбуваються, потрібно, щоб минуло багато часу. Потрібно дистанціюватися від усього, все це побачити, пережити. Тому багато людей просто не знають, що знімати. І я десь серед них. Я намагаюся якісь рефлексії в собі знайти, щось зафіксувати для того, щоб потім із цим працювати. Я не впевнений, що це буде кіно про війну, але бекграундом це буде. Ми її не можемо оминути ніяк: навіть якщо це буде мелодрама, комедія, все одно на фоні буде війна».
Добірка найкращих українських фільмів від українського режисера, сценариста та продюсера Валентина Васяновича
Марина Горбач — «Клондайк»
Максим Наконечний — «Бачення метелика»
Роман Боднарчук — «Вулкан»
«Загалом, якщо загуглити українське кіно останніх років, то там два десятки цікавих фільмів ви знайдете. Фільми всі дуже різні і дуже якісні. Зараз взагалі майже жоден фестиваль, жоден сезон не проходить без українського фільму, особливо на фестивалях класу А. Десять років тому це було неможливо. Українське кіно тоді було, але зараз воно представлене всюди, тобто воно є на світовому майданчику кіноіндустрії. Головне, щоб фінансування українського кіно не зупинялося. Якщо його зупинити хоча б на декілька років, потім буде дуже важко знову стартувати. Я розумію, що війна, але якщо фінансування припиниться, то потім буде дуже важко розігнати цей кінопотяг».
Розмову вела Олександра Сімочко
.jpg)
.jpg)
.jpg)
