.jpg)
Звучання, від якого вібрує в ребрах та тріпоче серце. Саме так можна описати унікальний український колектив Prime Orchestra із міста Харкова, який вирушив із роковим симфо-шоу в благодійний тур країнами Європи. Зокрема, й чотири міста у Чехії (Злін, Брно, Прага та Острава) радо зустріли нетрадиційний симфонічний оркестр. Виручені під час виступів кошти призначені для допомоги звільненим містам та селищам Харківщини.
Напередодні концерту в Празі до студії «Радіо Україна» завітали продюсер та режисер оркестру Юрій Рибалка (в центрі на фото), диригент Денис Дорошенко (ліворуч на фото) та вокаліст Максим Перехожук (праворуч на фото). З гостями в етері спілкувалась модераторка Софія Татомир.
Софія: Як же вам вдається виступати так злагоджено та якісно? Ви що, репетируєте прямо в автобусах в дорозі чи як?
Денис: Ні, звісно, не в автобусах [сміється – ред.]. Але це дуже важко було – зібрати людей. Бо з початку війни людей розкидало по всій країні. Але наш досвід, наша професійність допомогла: ми зібрались, буквально 3–4 репетиції, – і виїхали. Тому що все вирішилось за два-три дні (наш виїзд). Ми їздимо зараз по Європі і показуємо, що таке Україна, які українці сильні.
Софія: Скільки учасників оркестру приїхало з концертами до Чехії? Ви зараз у повному складі?
Денис: Фактично так, але не всім вдалось виїхати з нами зараз. Ми будемо чекати і маємо надію, що вони доїдуть до нас трішки пізніше. Зараз із нами 46 людей з техніками, з водіями, з адміністрацією, бо це дуже складний організм, який працює за своїм розкладом, тому потрібні всі нам.
Софія: Зрозуміло, що завжди, коли музиканти вирушають у тур, то йдеться не про 2–3 людей, а значно більшу команду. Вас – багато. Як питання з логістикою?
Юрій: Перш за все хочу сказати, що колективу виповнилося 8 років. За цей час професійна команда менеджменту, яка займається організацією виступів, вже знає, що робити. Звісно, це дуже важка справа, і ви праві стосовно того, що це не 1–3 людини, але, повірте, вже є достатньо навиків таких, ми вже знаємо, що робити. І навіть сьогодні, щоб потрапити на ефір: у автобуса зламалось колесо, виїхав інший маленький автобус, який нас забрав на трасі за 50 кілометрів від Праги.
Звісно, дуже багато людей, звісно, треба їх десь розселяти, треба їх годувати, треба організувати репетиційні точки, треба дуже багато питань вирішити побутового характеру: наприклад, де попратися в турі, де зробити зачіски або ще щось. Цих питань дуже багато, але вони всі вирішуються.
Софія: Це вже не перший, а третій тур містами Європи з початку війни. Який досвід ви отримали раніше і як це допомогло вам підготуватись до теперішнього туру?
Денис: Як я вже казав, дуже скоро ми збиралсь, бігом збирали людей. І дуже відрізняється ставлення публіки – те, що було до українців до війни, і те, яке зараз. Нас не жаліють, на нас дивляться як на... не знаю... люди, які змогли спинити орду, яка йшла навалою з тієї сторони!
Юрій: Тобто є повага.
Денис: Люди допомагають, переживають за нас. Люди стараються зробити все, щоб Україна перемогла. Ось такий досвід ми зараз отримали.
Софія: Чи відрізняється реакція, прийом публікою у різних країнах?
Максим: Я як фронтмен, мабуть, найбільше відчуваю конект з публікою. Тому якщо говорити про прийом, то він завжди теплий, з повагою. А якщо говорити про реакцію, то звісно, вона відрізняється. У всіх країнах різна ментальність, але навіть трохи скутих німців або естонців нам вдається розрухати. Якщо говорити про Чехію та Польщу, то це любов: буквально перші акорди – а всі вже стоять, плескають, кричать, всім дуже подобається, це відчувається. Відчувається кожною клітинкою. Коли ти це робиш, то розумієш, що це не дарма.
Софія: Ваш колектив родом із Харкова. Там тривалий час гарячі бої. Новини бувають різні. Як ваша команда справляється з емоційною напругою під час туру? Чи бувало таке, що у когось здавали нерви перед чи під час виступу?
Максим: Це дуже складне питання. Кожного дня ми стежимо за новинами, отримуємо як хороші, так і погані. Та ми всі люди, ми не роботи ні в якому разі. Тому емоції можуть зашкалювати. Коли ми на початку концерту транслюємо відео з Харкова, яким він був і яким він є зараз, – це дуже складно. Буває, навіть просто до горла підступає перед самим виступом, а тобі вже треба виходити на сцену. Тому це дуже складно. Але ми один великий організм і намагаємось підтримувати одне одного, якщо треба – не знаю, обійняти, просто підтримати на словах, – ми стараємось з цим впоратись. Бо нас усіх об’єднує одна мета, ми всі робимо важливу справу, і робимо це за допомогою того, що вміємо робити найкраще: ми вміємо робити музику.
.jpg)
Софія: У своїх дописах у соцмережах ви кажете, що від початку війни переосмислили роль та цінність музики. Як саме?
Юрій: До війни ставлення до музикантів, до музики, та й у самих музикантів до музики більше було пов’язане з працею. А зараз завдяки музиці ми зрозуміли, що маємо… не маємо, а можемо бути корисними. Та музика, яку ми несемо, заряджає людей – і тих, які мали виїхати через війну до Європи, а також і тих людей, які тут живуть у Європі. Це інша місія зовсім. Всі музиканти нашого оркестру це розуміють, що це вже по-іншому, що це вже справжня місія. Це робота, до якої треба ставитися дуже серйозно, і вона дійсно важлива. А також хочу сказати, що змінилось ставлення один до одного в колективі. Тому що це вже більше схоже на сім’ю.
Софія: У мене питання до Дениса. Керувати оркестром, управляти цією сім’єю – це надсправа. Ви, Денисе, працюєте ще й на обидва боки – аудиторія та оркестр. Розкриєте свою таємницю? Як так? Бо знаєте, як це зазвичай у школі – вчитель обернеться, а за спиною вже бардак. А у вас – дисципліна!
Денис: Я вважаю, що глядачі на наших шоу, концертах, приходять не тільки послухати нашу музику – вони хочуть співучасті з нами! Вони хочуть спробувати, а як це воно, поспівати, потанцювати. Їм хочеться! Але на інших концертах вони можуть прийти, посидіти дуже, поаплодувати долонями і піти додому щасливі, або ні. У нас глядач – учасник шоу, повноправний, він такий, як кожен оркестрант. Тому вони всі задіяні постійно.
Юрій: Так, глядачі мають теж виконувати свою роль.
Софія: Що чекає гостей ваших концертів?
Юрій: У нас не досить звичний оркестр. Ми його задумували, і плануємо, і робимо так, щоб він був універсальним. Тобто це сучасний симфонічний оркестр, який може виконувати як класику, так і класику рок-музики, поп-музики, електронної музики. Досить незвичний і склад. Це дуже велика рідкість: я не знаю, чи ще де є оркестр, у складі якого є повноправним музикантом діджей! Або рок-бенд! Або хорова група! Або вокалісти! Тому всі наші виступи, симфо-шоу – це досить потужна, як ви правильно сказали, енергія, яку ми хочемо передати глядачам, і отримати від них таку ж реакцію. У цьому турі, в нашому рок-симфо-шоу більшість композицій якраз дуже драйвових. Так що, якщо хтось любить «увірватись», як то кажуть, то це як раз те шоу, куди треба приходити!
.jpg)
.jpg)
.jpg)
