Шкільне питання досі залишається актуальним для українців, які переїхали до Чехії через масштабне вторгнення Росії в Україну. Зокрема, тому, що попри меншу кількість учнів, які 1 вересня пішли до чеських шкіл, багато українських дітей так і не змогли знайти свою школу. Крім того, взимку прогнозують іще одну хвилю міграції зі східних регіонів України, бо там наразі немає жодних комунікацій, серед того і теплопостачання. Тож ми розмовляли з завідувачкою Українсько-чеської школи у Празі Роксоланою Жолобчук про те, як працює їхня школа, чи вивчають діти чеську і чи прийматимуть нових школярів.
.jpg)
Олександра: Упродовж літа загалом була незрозуміла ситуація з українськими школярами. Навіть чеські школи не могли на 100% підготуватися, адже ніхто не знав, скільки саме дітей піде до шкіл із 1 вересня. І, зрештою, пішло менше учнів, ніж очікувалося. Тож ваша школа почала працювати на початку вересня. І як відбувався процес організації української школи у Празі? А саме пошуку вчителів, приміщення, обладнання та інше?
Роксолана: Українська школа далася нам більш-менш чудово і легко. Сам проєкт української школи у Празі функціонує вже давно, а саме на базі Слов’янської гімназії. Минулого року діти ходили на навчання по суботах. Оскільки влітку ми зрозуміли, що багато дітей не зможе повернутися в Україну до своїх шкіл, було організовано можливість навчання наших дітей тут у Празі. Не на базі суботньої школи, а вже протягом тижня, тобто діти відвідують школу з понеділка до п’ятниці. Ми працюємо з ними за українською програмою за навчальним планом, затвердженим Міністерством освіти і науки України. Діти в кінці навчального року отримають табелі або атестати, затверджені Міністерством освіти. Проєкт української школи формувався дуже швидко, і ми розпочали своє навчання 12 вересня. Нас не багато, дітей у класах дуже мало, ми продовжуємо набір. Намагаємося робити так, щоб і нашим дітям було цікаво в школі, і відповідно вони отримували якісь знання.
Олександра: Наскільки я розумію, в школі навчаються діти, які зі зрозумілих причин не змогли повернутися до української школи і які не змогли вступити до чеської школи.
Роксолана: Так, більшість дітей — це діти, які не змогли знайти місце, на жаль, у чеських школах. Ми їх залюбки запросили до себе. Для більшої інтеграції дітей до чеської освітньої системи ми запроваджуємо вивчення чеської мови, яку діти вивчають щодня. Ми маємо висококваліфікованих учителів чеської мови. Також ми запроваджуємо в школі традиції чеської освіти для того, щоб діти, провчившись у нас у школі, могли переходити у будь-яку чеську школу або гімназію відповідно до рівня або до профілю, який вони оберуть після 9-го класу.
Олександра: З якими проблемами ви стикалися? Можливо, дітям якихось класів було легше чи важче адаптуватися?
Роксолана: Важко було всім: і дітям, і вчителям. Але специфіка нашої школи — це як родинний дім, куди діти приходять, навіть якщо мають якісь негаразди, проблеми. Ми все вирішуємо. Ми намагаємося знайти спільну мову з будь-якими дітьми. Загалом наші діти з усіх куточків України. Проблеми у кожного свої, але якоїсь загальної проблеми у дітей немає. Так, усі хочуть повернутися в Україну, і наші ЗСУ роблять максимально для того, щоби ми могли швидше повернутися. Проте ті діти, які мають бажання залишитися тут у Чехії, також долучаються до співпраці з чеськими школами. Ми організовуємо співпрацю з чеськими освітніми закладами для того, щоб діти могли бачити, як вчаться в Чехії, порівнювати. Впроваджуємо також цікавинки з чеської школи. Наприклад, ми вже спробували такий тім-білдінг, як ночівля в школі. В Україні ми такого не робили. Для наших дітей це було дуже цікаво — переночувати в школі, там, де вони навчаються. Ми цілу ніч не спали, ми проводили різні цікавинки. Мені здається, саме таким чином, коли вони разом не тільки в навчанні, а й проводять своє дозвілля разом, діти більше спілкуються, товаришують і знаходять вирішення того чи іншого питання.
Олександра: Ви згадали про те, що школярі навчаються чеської мови, також про запровадження чеських традицій щодо навчання. Що ще цікавого запозичено з чеського навчального процесу? Чи плануєте ви, наприклад, організовувати різні поїздки й екскурсії?
Роксолана: Так, звісно. Тому що саме в таких екскурсіях і поїздках діти відкривають усе найкраще. Діти відпочивають і знаходять спільну мову між собою, а це дуже важливо у плані спілкування в класах. Тому що у нас невеликі класи, це 5—7 дітей, але вони всі різні, з різних куточків України. Стосовно екскурсій нас запрошував Природничий музей у Празі. Наші діти 2—4-го класів їздили на екскурсію, де їм розповідали, як правильно сортувати відходи, і про захист навколишнього середовища. Діти приїхали в захваті від екскурсії з невеличкими сувенірами, про що потім гуділа вся школа. А нині наші 10—11-й класи відвідали музей Кафки у рамках навчальної програми. Це дозволить набагато більше розповісти про видатного письменника, ніж книжки, ніж те, що вони отримують від учителів.
Олександра: Не можу не запитати про коронавірус. Попередні роки у Чехії були карантини й навіть локдауни. Чи готові ви до такого? Чи маєте плани, як тоді організовувати навчання?
Роксолана: Ми все-таки оптимістично налаштовані на наш навчальний рік із надією і сподіваннями, що нам не доведеться закривати школи. Якщо доведеться це робити, у нас дотримані всі правила: і дезінфекція, і вологе прибирання. Це все у нас дотримано згідно з санітарними нормами. Відповідно сподіваємося, що нам не доведеться змушувати дітей сидіти вдома. На жаль, ковід дав про себе знати. Нашим дітям 3—4-го класів, які дуже мало ходили до школи в Україні через ковід, зараз це все дається взнаки. Їх дуже важко зупинити, заспокоїти на уроках і привернути їхню увагу. Найбільша проблема нині між учителями і дітьми — це залежність від телефонів. Це те, з чим ми боремося. Тому, що діти без телефонів, вони не знають, чим зайнятися. Зараз основне завдання наших учителів — показати дітям життя без телефонів.
.jpg)
Олександра: Цікаво, які методи ви застосовуєте, щоби відучити дітей від смартфонів? Можливо, мами-слухачки «Радіо Україна» собі щось занотують.
Роксолана: Ми всі розуміємо: забрати телефон — це не вихід. Дитині треба пояснювати, і пояснювати на її рівні розвитку. Наша вчителі намагаються зацікавити дітей саме на уроках, і у них виходить. Тому що ще на початку вересня ти заходиш у клас і бачиш у дітей у руках не зошити і ручки, а телефони. Уже на початку жовтня заходиш — і діти з зацікавленням слухають учителя. Для привернення уваги ми маємо дуже багато навчальних матеріалів: це і мікроскоп на біології, хімії. До речі, у нас дуже гарний вчитель біології і хімії, яка настільки зацікавила дітей хімією! Ми проводимо експерименти, ставимо досліди, що у дітей дійсно немає часу зазирати у телефони.
Олександра: Тепер прогнозують чергову міграційну хвилю, зокрема, зі східних регіонів України, адже йде зима, теплопостачання там немає. Чи можливо ще записатися до школи чи записатися пізніше?
Роксолана: Можливості нашої школи розраховані на 120 дітей, наразі у нас 54 школярі. Ми з радістю чекаємо на інших дітей, які не змогли знайти себе в іншій школі. Ми запрошуємо всіх. У нас є можливість і бажання донести нашим дітям не тільки освітні послуги, а також і їхній розвиток поза шкільною програмою. Для цього ми відкриваємо дуже багато гуртків. У нас є і спортивні секції, і вивчення мов. Наші діти зараз розуміють, що вивчення мов відкриває перед тобою дуже багато горизонтів. Усі вчителі, які працюють в українській школі, налаштовані на правильне навчання, на виховання наших дітей не тільки у рамках шкільної програми, а й поза цим. Вчителі нашої школи приїхали з різних куточків України. Ми беремо все найкраще з різних регіонів України і запроваджуємо це все у нашій школі. Різні традиції, які є в школах на сході, в центрі або на заході України, ми проєктуємо у нас у школі.
Олександра: Наприкінці хочеться запитати: можна сказати, що минув місяць роботи школи — як це було, чи ви задоволені, а найголовніше, як почуваються школярі?
Роксолана: Скажу чесно, я дуже задоволена. Я дуже задоволена своїм педагогічним колективом і дітьми. Той процес, який ми запустили, іде вперед. Було важко, бо було незрозуміло, чи зможемо ми це. Але ми змогли, і ми розвиваємося. І ми заохочуємо наших дітей ходити до школи. У мене була цікава розмова з мамою, коли вона каже: «Я не знаю, що ви робите з нашими дітьми, але у нас є під будинком школа у Празі, куди нас беруть. Дитина не хоче туди ходити, вона хоче до української школи». Я вважаю, що ми можемо пишатися нашою школою, нашими дітьми і в першу чергу нашими вчителями.
.jpg)
Контакти школи: +420 602 646 095, +420 608 601 167. Електронна адреса: info.ukrskola@gmail.com.
.jpg)
.jpg)
.jpg)
