7 листопада у Празі, в палаці Lucerna відбувся один із найбільших концертів європейського благодійного туру
Артема Пивоварова, одного з найуспішніших і найулюбленіших в Україні виконавців, володаря премії Yuna як «Найкращий виконавець» і «Гіт року», автора культурного проєкту «Твої вірші, мої ноти».
Рік тому, саме в день свого попереднього концерту у Празі Артем завітав у студію «Радіо Україна».
Ми залюбки повтроюємо тодішнє інтервʼю цього чудового виконавця:
.jpg)
Це вже його другий за пів року концерт у столиці Чехії в рамках великого турне країнами Європи на підтримку України. Всі кошти, зібрані з продажу квитків, будуть скеровані до благодійного фонду.
Розмова точилася про все: про успіхи і творчі пошуки, про українську мову і культуру, про патріотизм і відданість своєму народові і його історії, про те, як важливо любити своє і пишатися цим.
Людмила Ваннек розпитувала гостя, зокрема, ось про що:
.jpg)
Але найбільше говорили про творчий проєкт «Твої вірші, мої ноти» – як він виник, що надихнуло на нього? Чому російськомовні українці й українки, слухаючи пісні з цього проєкту, хочуть переходити на українську мову, а у відгуках пишуть, що ці пісні «допомагають сучасним українцям віднайти загублену унікальну ідентичність»?
На запитання, чому він не пише пісні про війну, або про «після війни», Артем Пивоваров відповів розлого:
– Я вважаю, що роблю набагато важливіший внесок. Це може звучати голосно, але я цього не соромлюся.
Ще два роки тому ми започаткували з моєю командою проєкт, який називається «Твої вірші, мої ноти». Тоді була випущена перша спільна дуетна робота з реп-виконавцем Ярмаком, і з того моменту я зрозумів, що цей проєкт буде частиною моєї творчості.
Після того, як мені почали надсилати листи вчителі, велику кількість листів із подякою, потім мені почали відправляти відео з уроків, де дітки вивчають поезію завдяки моїм пісням, …я усвідомлюю, що це дійсно важливий внесок у розвиток, становлення, відродження нашої культури.
.jpg)
Це надважливо! Коріння має дуже велику силу для нас, для кожного народу. Тому я хочу зараз бути прикладом для нового покоління, а також і для своїх колег, показуючи своїми вчинками, своїми роботами, проявляючи любов до своєї країни, до своєї культури.
У цих віршах є дійсно велика кількість такого, як їх називають зараз, «пасхалки» – відсилання на те, що вже відбувалося.
Є поети Розстріляного відродження, ми вже це проходили… Я маю честь і можливість співати своїм голосом, але думками наших великих митців».
– А як же виник сам проєкт?
.jpg)
– До дуету з Ярмаком я мав можливість працювати над серіалом, який випускав телеканал «Україна». Він мав назву «Плеяда». В ньому розповідалось про наших видатних культурних діячів – Лесю Українку, Івана Франка, Михайла Старицького... і ми мали можливість робити саундтрек до цього серіалу.
У якийсь момент на студії, коли зібрались усі актори, щоб декламувати вірші, головний продюсер цього проєкту попросив мене також це зробити. І в мене був час – я взяв гітару, відкрив вірш – це був вірш Михайла Старицького – а потім я також узяв вірш Івана Франка. За 15 хвилин я написав мелодію на один вірш і ще за 15 хвилин – на інший. Підійшов до мікрофону, заспівав… Це все було записано, знято. До речі, це ще три роки тому було.
А потім в архівах свого комп’ютера напередодні нового року я гортав якісь файли і знайшов ці відео. І подумав, що було би правильно просто їх оприлюднити на своєму ютуб-каналі, зробити такий собі «різдвяний подарунок»…
.jpg)
Я ці відео виклав і пішов собі займатися своїми справами – готувати новий матеріал і так далі.
І після цього нам почали писати! Писали, що це «дуже цікаво», «було б цікаво почути ще нове бачення, нову інтерпретацію», «а як щодо Шевченка», і «як щодо Лесі Українки», «а ще є Чупринка»…
Я почав занурюватися в нашу поезію – накупляв собі книжок, потім мені почали наші слухачі приносити на концерти – кожного разу дарувати (книжки), я почав «сорсити» бібліотеки і зрозумів, що я настільки сильно поринув у це, що вже назад вороття немає… Мені це стало цікавим.
Плюс я написав моїй хрещені матері – вона прищеплювала мені любов до української культури і мови, ще коли мені було 11 років, перші пісні свої українською я почав тоді писати, – я їй написав. Вона підключила всіх своїх друзів, учителів з усіх міст, і ми почали спілкуватися – а що було б цікаво, про кого забули…
.jpg)
Не хочеться, щоб дійсно забували видатних діячів, таких, наприклад, як Богдан-Ігор Антонич – він помер у 28 років! У цей час, на жаль, він дійсно був дуже незвичним персонажем. Він був, як то кажуть, «не від світу сього». Я розумію, що людина за 28 років зробила стільки всього і могла б зробити ще більше! І я не зміг пройти мимо такого персонажу, як на мене, він дійсно зробив важливий внесок також від себе – романтик, футурист! Знаєте, таких персонажів дуже багато!
Кажу «персонажі» чому – бо для мене важливо, що він дійсно був діячем, був людиною, як кожен із наших видатних поетів, але чому «персонаж»? Наприклад, є такий вислів, який мені дуже подобається: «Бетховен, Моцарт і Бах не померли, вони просто стали музикою». І я хочу зробити свій внесок у розвиток нашої країни. Я хочу також залишити свій слід і бути персонажем, не просто людиною. Тому для мене цей проєкт надважливий!
.jpg)
Артем Пивоваров переконаний, що «не просто Перемога буде за нами, а ми всі разом трансформуємося і станемо однією великою нацією, тому що ми вже одна велика родина, а щоб стати великою нацією – треба пройти все, що зараз нам життя приготувало».
У подкасті «Радіо Україна» набагато більше з цієї розмови: зокрема, про те, як Артем підбирає партнерів для своїх дуетів у проєкті «Твої вірші, мої ноти», адже вони всі такі різні – «Калуш», Олег Скрипка, Злата Огнєвич, Альона Альона, Надя Дорофеєва, Оля Полякова; про те, чим він керується…
.jpg)
.jpg)
Слухайте відповіді і розкриття таємниць, «інсайди» – у подкасті нижче.
.jpg)
.jpg)
.jpg)
